Чи вже закінчились сльози?
Чи я вже жорстока така?
Чи ще й незрозуміла?
Чи мо вже й серця нема?
Душа на крихти розпалась.
Життя лиш ледь животить —
Що десь на денці зосталось,
І серце не тріпотить.
Пустота сіра засіла,
Пустила спори мов цвіль.
Байдужість квола змінила
Той роздираючий біль.
Як повернутися в себе,
За що вхопитись душі?
Чим залатати ці рани —
Незримі, глибокі, страшні?
Усе вже на автоматі,
Як добре вивчений вірш:
Встаєш і робиш по хаті,
І на роботу біжиш.
Та скутість не полишає,
Чогось же не вистача.
Чи зможу я, хоч із часом,
Повернути смак до життя?
Квітень 2023<br>Наталія Максимович
