Не бійся

Не бійся осені — вона не про кінець,
Вона лиш вчить дерева відпускати Бо лист летить не вниз, а навпростець
Туди, де вміє пам'ять проростати.
Не все збувається, що серце загадало,Не все минає, що болить вночі.
Та навіть попіл береже, бувало,
Тепло давно погаслої свічі.
Життя не любить зайвої покори,
Не терпить масок і чужих доріг.
Воно приходить тихо, наче зорі,
І йде так само — не лишивши криг.
Тож бережи не золото, а світло,
Яке ніхто не зможе віднять.
Бо лиш душа, що залишилась квітнем, Уміє навіть взимку розцвітать
<br>Чупіна Єлизавета