Не журися моя рідна нене

Не журися, моя рідна нене,
Що так швидко промайнули дні.
Ти дивилась лагідно на мене,
А я мчалась вдалині, як уві сні.
​Зарано вбрала білу я фату,
В чужу сім'ю пішла, немов лелека.
Пізнала побут, справжню повноту
Тих слів твоїх, що чулися здалека.
​Тепер я мама. В мене дітки теж.
І тільки зараз серцем зрозуміла:
Твоя любов не мала жодних меж,
А я ж того раніше не цінила.
​Пробач, що доля занесла в світи,
Що рідко дзвоню, хоч і пам’ятаю.
Між нами — кілометри і мости,
Та я до тебе думкою літаю.
​Пробач за все: за тишу, за роки,
За кожну зморшку, що в очах засіла.
Ти пригорни мене хоч через сни,
Моя матусю, пташко моя біла.
​Я вас люблю. Сильніше, ніж колись.
І хоч між нами відстані безкраї,
Ти тільки, мамо, Богу помолись,
Бо я твій голос в серці зберігаю.
І я за вас молюся кожну ніч
Прошу у Бог,для вас ,добру долю
І ще прошу вам довгих літ земних
Щоб ,як найдовше ви були зі мною

Мар'яна Побігун