Золотом вишите небо вечірнє
Сонце за обрій поволі згасає
Ми у обіймах чекаємо вірності
Доля у вузол нитки сплітає
Тихо шепоче трава під ногами
Давня молитва летить до зірок
Кров’ю і потом омита земля
Спадщина духу у кожнім диханні
Ми пам'ятаємо власні ім'я
В гаррті заліза та вічнім коханні
Стали стіною за рідні пороги
Де починаються наші шляхи
Світло проріже густі тумани
Воля веде крізь тернисті ліси
Серце лікує глибокі рани
Чути відлуння палкої краси
Ми не зламаємось в бурях і грозах
Доки палає вогонь у грудях
Правда розквітне в гарячих сльозах
Житимемо у прийдешніх днях
Слово як лезо гостре та чисте
Мова як сталь що гартує серця
Сяє каміння немов намисто
Ми підемо разом до самого кінця
Небо тримає коріння глибоке
Сила предків дає нам наснагу
Ранок настане холодний і синій
Роси омиють обличчя степів
Ми залишаємось вірні єдиній
Землі що дарує нам силу богів
Вітер розносить слова над полями
Слава гартується в кожнім рядку
Час зупиняє свій біг невблаганний
Кожен усвідомлює власну мету
Шлях наш тернистий але довгожданий
Віра веде крізь пітьму густу
Мар'яна Побігун
