Не клянчу в долі ще років,
З минулого не прошу,
Бо час не весь мій відлетів,
У серці мрію ношу.
Нестерпно хочеться в село,
До хати і до ставу,
В горби, долини щоб вело,
І до криниці гляну.
А потім в берег, у луги,
У шепіт верб, до хвилі,
Знайти стежки усі, пройти,
Що досі рідні, милі.
Слідів багато там було,
Затоптані всі, стерті,
Прошу, назад прийми, село,
Дозволь в тобі померти.
Ганна Зубко
10.10.2024.
