Не ма́нить осені дорога,
Тримає сум і каяття,
І я звертаюся до Бога,
Щоб звеселив моє життя.
Хоча би трішки, якусь жменю,
Згори для мене щоб сипнув,
Зайшла би радість та у двері,
До стелі настрій би стрибнув.
Молитву Господу шепочу,
Іконостасу все молю́сь,
Буде, упевнена, як хочу,
Після молитви я зцілю́сь.
20.10.2025.
Ганна Зубко
