Чомусь не пахне уже дощ,
Ні літом, ні весною,
Не пахне осінню тако́ж,
Чи щось не так зі мною.
Не ріже очі білизна́
Із сніжного покрову,
Не умивається трава
Росою біля двору.
Не відчувається спориш,
Тверді стежки́, дороги,
Не реагують на „скоріш"
Уже повільні ноги.
Не тішить щебет вже чомусь,
Що доліта порою…
В своїй задумі обіпру́сь,
Бо щось не так зі мною.
27.03.2026.
Ганна Зубко
