Я стерла своє минуле.
Хто я минулому? — Пустка.
Я — місто давно затонуле,
Я — ехо галактичного згустка.
Вдивляюсь назад — й не пізнаю,
Хоч риси лиця не змінилися.
Я ту бідолашну не признаю —
Свідомо відсторонилася.
Ні, це не жорстоко — така ціна.
За спокій душі — навіть дешево.
За тою, не мною, тепер стіна.
Ні, я не сумую. Полегшало.<br>Христина Марищук
