Не тримай сльозу, поплач,
Хай сльоза втамовує горе,
Хай вона віділлє твій біль,
Хай воно спливе в Чорне море.
Рідна моя, тримай,
У руці свій нерв пекучий,
Ще нам треба багато пройти,
Бо дорогу долають, ідучи.
Вічно спить наш побратим,
Скільки їх вже так поснуло?
Очі дивляться у небо, синь,
В них життя його промайнуло.
Мила моя, поплач,
Ми живі, я з тобою рядом,
І моя чоловіча сльоза,
Із твоєю падає градом.
Затули його очі рукою,
Це тепло останнє від тебе,
Його подих у вирій злетів,
Десь блукає він серед неба.
Забирай свій автомат,
Нам з тобою ще жити, лелеко,
Ти мій сильний тендітний солдат,
Загартована боями і спекою.
04.12.2025
<br>Віктор-Севіла
