Не ідеальна я — це очевидно,
і навіть зовсім не приховую я це.
Буває кава утече — і це не дивно,
а то крутим з рідкого зробиться яйце.
Не буду я себе вже виправляти
ні під чиїсь уявні «треба» або «так».
Хоч не до сміху, та я можу розсміятись
і жити далі ніби легко — просто так.
Не ідеальна — ну і що? Я знаю.
Світ не без тріщин. Він звичайний — не святий.
Так, як і він, буває часом, я «злітаю»,
але продовжую я жити і рости.
Іронія життя — проста й незмінна:
де «ідеально» менше — більше там життя.
Я в цій іронії й незмінності не винна.
Не ідеальна — зате справжня. Ось і я.
12 квітня 2026 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
