Йшла по шосе…дощова злива…
Обмокла з ніг до голови,
Погода холодом накрила,
Не гріє промінь від весни.
Калюжі, наче мирні ріки,
По тротуарах потекли…
Холодні краплі по повіках:
Струмками плакали, пекли…
Волосся очі затулило,
Вона розгублено брела…
Сердечна чакра заніміла,
Змиває смуток вся вода…
В її очах картина маслом:
Його усміхнене лице…
Ті самі врази, наче гасла,
Шепоче іншій вже слівце.
А може це початок нОвий?
Час забере сердечний біль!
Аж стрепенулася раптово,
Бо зупинивсь автомобіль.
ND💗
<br>Надія Холод (ND)
