Хочу, щоб було, як донині:
Жовте поле і небо синє.
Цілі міста і села багаті,
Тепло і світло у кожній хаті,
Діти в безпеці, пташки співучі,
Батьки здорові, сади квітучі.
На відпочинок — на наше море,
Або як схочем — в карпатські гори,
Робота в радість, свята веселі,
Спокійна старість у своїй оселі,
Щасливі люди в країні рідній,
В країні сильній, в країні вільній.
Але як було — вже не буде,
Ніхто і нічого вже не забуде.
Осатанілі сусіди закляті —
Ніякі не друзі, тим паче не браття.
Ніхто не пробачить вам те, що ви вбили
Долі людей, що ні в чому не винні.
Настане той день, і прийде розплата
За кожну дитину, яку втратила мати,
За кожного батька, якого втратили діти.
Вам повернуться ще наші сльози пролиті.
Уві сні до вас прийдуть розтерзані душі
І в муках страшенних вони вас задушать.
Скільки б ви не просили — прощення не буде,
Ніхто і нічого вже не забуде.<br>Незла Леля
