Дівча без ніг, та з волею сталевою.
Німе дівча, чий дух веде вперед.
Безруке, що сузір’я креслить долею.
Сліпе, та спокій – мов солодкий мед.
Всі різні ми, та кожен сяє вродою.
Хіба це гріх? Чи варті ми жалю?
Буваємо й ми з кепською погодою,
Й вони не ідеальні, я молю!
Ми схильні ідолів робити, ідеалити.
А як щодо краси у простоті?
В недосконалості чи перестанемо ми марити?
Я не жартую. Я – за них у боротьбі.
