Окови життя

Моментами усвідомлюю, що життя – складнé
І важке в тому плані, що всім байдуже на тебе.
Зайняті своїми справами: сім'я, друзі, робота;
А єдине, що у мене є – вічна скорбота.
Туга за минулим, легким і безтурботним,
За часом, що не вернеться, часом незворотним,
За хвилюючою радістю перед кожним днем,
За відсутністю нестерпного болю і проблем.
Однак, насправді, щоразу оглядаючись назад,
Пригадую моменти, що зараз не хотіла б навряд:
Тих людей, ті слова, ті болючі розмови,
Що не призвели ні до чого, лиш вдягнули в окови.
Окови страху, суму, печалі і страждання,
Мимовільного і пекучого співпереживання,
До людей, що не заслужили на милосердя,
І не дочекаються ніколи мого одкровення.<br>Марта Олійник