Такі замурзані околиці вокзалу
Чумазі і закаляні, нечисті.
Став Київ позбуватись ідеалу
Столиці в кришталевому намисті.
Самотній люд, покинутий і бідний,
Снує довкола броунівським рухом.
Панує атмосфера того Відня,
Що був сто літ тому під час розрухи*.
Який не зна про це ні сном, ні духом.
Який сьогодні – дзеркало розкОшів.
А тут мандруюь по вітринах мухи
І люд рахує в жмені дрібні гроші.
30.05.2026
*1919 – 1920 роки<br>Валерій
