Останній раз — обоє про це знали.
Наш спільний світ над прірвою повис.
Лютують дикі та безжальні шквали.
Вони штовхають у безодню вниз.
В останній раз: ковзнув байдужий погляд,
як спалах світла перед темним дном.
Миттєвий подих — мов останній огляд,
і вже межа за непрозорим склом.
Ми не тримали — просто відпустили
те, що боліло довше, ніж жило.
І один одного давно простили,
хоча в мовчанні щось іще було.
В останній раз — без криків, обіцянок.
І тільки погляди — прощальний крик,
як тінь уламків у порожній склянці.
Колись єдиний світ без сліду зник.
12 квітня 2026 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
