осіння жінка

мені ще рано в шурхіт листопаду,
у тихий шум осіннього шатра,
гірке повітря золотого саду
мені вдихнути не прийшла пора.
моя душа ще сонечком зігріта,
ще пахнуть трави, ще дзвенить бджола,
та павутинка бабиного літа
вже доторкнулась до мого чола.
гіркі напої лиш готує осінь,
мінорну пісню вітер лиш вивча,
та срібло вже заплуталось у косах
і, мов вода крізь пальці, плине час.
спливають дні і вечори багряні,
уже минає літечка пора…
я зупинюсь, я поспішать не стану
у тихий шум осіннього шатра.
<br>Тетяна Ярош