На полі бою виблискують зорі,
Де спочивають герої у горі.
Тиша глибока, мов крик уночі,
Серце стискають сльози пекучі.
Вони йшли вперед, не вагаючись, ні,
За вільну країну, за мир у війні.
Вони залишили нам світлу мету,
Щоб ми берегли Україну св'яту.
Та кров, мов роса, упала в грунти,
Щоб наше життя могло далі цвісти.
Та доля —- це жертва, що нас об'єднала,
І правда, що в душах навіки постала.
Тож не забудемо їхній наказ
Боротися далі, бути разом в цей час.
Схиляємо голови ми кожен раз.
Ви —- вічні у пам'яті, ви в серці у нас.
