Пам’яті рідних

Пам'яті рідних
Погостювали з нами світлі душі,
Та й знову – в небо чисте, у блакить.
Це вічний колообіг непорушний –
«Життя і смерть» – як неперервна нить.
В добу весни – відновлення природи…
Господь усіх додому відпустив…
А вогник свічки їм безперешкодно
Дорогу світлом божим охрестив.
Все на Землі не так, як ви лишили,
Коли ішли у Всесвіт за межу…
Тут ваші очі зорями світили
І стіни дух і спомин бережуть.
Вже стіл накритий… Те, що так любили.
Для трапези із вами є усе…
Покійних душі щоби пораділи…
Живим вона надійність принесе.
Та Провідна неділя кличе знову.
Пора за обрій, рідні, в небеса…
Тепло крила, молитви, тиха мова
В серцях довіку будуть воскресать.
ID: 981083
автор: Любов Таборовець<br>Любов Таборовець