Весь світ — на паузі. Завмер.
Ні кроку далі, ні зітхання.
Мов кадр, який застиг в «тепер»,
і в ньому змерзли всі вагання.
Годинник дихати забув,
застигла кава у горнятку.
Ти наче істину збагнув,
та не почав життя спочатку.
Застигла тиша без думок —
між тим, що «вчора», й «буде завтра».
Коли не зроблено ще крок,
його в душі тримає варта.
Скувала мить нас, наче лід,
і ми застрягли на порозі.
Тягар, що залишив свій слід,
зникає десь там на дорозі.
Вдихни цей спокій. Не спіши.
Не вчи цю паузу чекати.
Бо саме в зяючій тиші
встають майбутні наші дати.
15 квітня 2026 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
