Перед піснею зазвичай невелика тиша
Після – нерідко буває шумно
Я молюся, щоб ти ніколи більше
Не бачила як помирають люди
Бо цей пісенний стогін з'їдає усі запаси
Через душу – пускає струмом
Я благаю, більше мене не торкайся
Цвітом кривавим нічної рути
Тишу винести звичайно буває важко
Викричати – це велике щастя
Прошу тебе, ніколи не повертайся
Сумом нічним напівпорожньої станції<br>Анні Тім
