В ночі задумали ми гру,
давай зупинем.
Вже падають Персеїди.
У спалах :
шастливі та дикі,
мов знову набуваєм сили.
У цьому сяйві
Вся мова зайва
Нема облич:
прозорість хто прийме у віч?
Мов стерте на малюнку,
але у когось, щось залишилося в думці.
Всю біль облиш .
Незнане непізнайєш.
То смуток рве неспокій.
Я спати мушу
бо до роботи.
Ми сьогодні все рішити мусем.
Лише один в житті буває крайнім.
Тому все плине
зайве.
Красу спасе лиш ніч.
А ранок – ранить,
тому такий важкий світанок.
І лиш коли на тебе впаде зоря,
та в воду
увійдеш ти голий ,
свого позбутися ти горя.<br>Ігор
