Писатиме вона…
З моменту як вона зухвало увірвалася у моє життя,
Мене не покидає дивне відчуття…
Серце не спиняється з того самого миття
Як вперше раптово залистувалася вона…
Тепер не важливо яка це година дня,
Доба тижня чи річна пора,
Світ перетворився у заворожуючу мазню Моне
У той момент як щиро чекатиме вона мене.
Але з'явилася при цьому і темна сторона – кожна хвилина, ніч чи вільний мент
заповнюється пам'ятним єхом гласу у моїй голові.
Тож, будь ласка, не забувай і хоч іноді відписуй ти мені!…
У ці насправді моторошні години для душі
Розум рождає воістину жахаючі думки:
Можливо знову з людиною облажався ти?!
І в цьому світі потрібен лиш собі?!
Можливо не варто зайвий раз накручувать себе
І ще все не так погано тече в твоєм житті?…
Але якщо мої жахливі мари були далеко не праві
То я прошу, благаю, будь ласка, не забувай і хоч іноді відписуй ти мені!…<br>Давид Клименко
