Як вода зтікає в отвір зливний набираючи швидкість
Коли сонце, помаранчевих ниток клубок, котиться десь за північ
І в голих тілах дерев оселяються короїди
Я приходжу до тебе щоб знову напитись літа
І згадати, як пахнуть пальці пилком польової кульбаби
Й хворенька волошка лиже собаці лапи
Не навпаки
Як кохаються коні, цілуючи спини
Так ніби це також ми
Як ми знову помиляємся в стосунках, житті, свободі
Та єдине що парить голову – плюс 30 в безмежному просторі поля
І трава кусає за ноги, й джмелі шиплять на вухо
І покохати щось інше просто не вистачає духу.
<br>Анні Тім
