Я обіцяю собі будувати спогади…
І шлях тернистий не стане на заваді,
Нехай переслідують погляди,
Нехай за віконечком опади…
Тут кожен живе за розкладом,
А я буду жить по душі.
І нехай я живу від вокзалу до вокзалу,
Головне щоб на вокзалі мене дуже чекали,
І про любов я завжди звичайно знала…
І кожного разу "Вітаю"…
З обіймами в дорогу проводжаю…
Любов це важливо, вважайте святою мовою…
На сердечку своєму викарбовує,
На душах людей занотовую…
Любов як мандри
Це потяг життя.
То буде моєю промовою…
Най кожен собі скаже "Я створюю…"
Лиш люди спроможні на дива…
Маргарита
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
