В нічному небі мовчки,
Гуляє місяць поводир,
Сови поодинокі зойки,
І гул гармат орієнтир.
Спимо з братами скопом, разом,
Тривожні, чорнобілі сни,
Довкола світ хворіє сказом,
Мов на балу у сатани.
Година ще, втаємо браття,
Вже повен місяць, нам пора,
Пора знімати це прокляття,
Пора нажаль – нажаль пора…
І місяць брате, так яскраво,
Ти красень, але несвіти,
Він посміхнеться нам лукаво,
І встигне в хмару ще піти.
А поки я живу тобою,
В блідому світлі вовкулак,
Чи ж будем ми самі собою?
Після агонії атак.
Гуляють вовком люди звірі,
Гримлять степи, гудуть ліси,
Обличчя мов оскаженілі,
І стали воєм голоси…..
А серце то кривава рана,
Давно мовчить, вже неболить,
До пекла йди орда незвана,
Втомився й Господа молить.
Покровське
2025 рік
Гигиняк Вячеслав
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
