Давай погадаємо, як колись, в давнину
Хочеш на картах,в грозу серед поля
Я твої очі скрізь обніму
Адже без них і степи то неволя
За сотні миль, і за десятки років
І поїзди нехай не в той кінець
Без тебе, я і вдома одинокий
Немов програвший душу я гравець
І карти кинуті, і в піт холодний
Лиш світло на ді мною мерехтить
Без тебе ситий я голодний
Без сонця тільки лиш дощить<br>Роман Кукурудз
Цікаво, душевно!