Мій погляд впав в безкрайнє море.
А подих став таким легким.
Вітер б'є в скелясті гори
Та мені так добре з ним.
Мій погляд впав у саму душу,
І плач навіяла любов.
Я в цьому світі більш не мушу
Вести примушених розмов.
Мій погляд впав у саме серце,
Місце радості й страждань.
Та все оцінювання щезне,
Не буде сміху і зітхань.
Мій погляд впав і в мою долю,
Туди, де є початок й край.
Де подумки сховала волю.
І заглушила серця лай.
14.04.2025<br>Альона Макарова
