Неначе сокіл, що по небу плине,
Як той потік, який з гір лине,
Летить Душа за небокрай
З надією потрапить в Рай
Летить крізь хмари в небеса
І споглядає чудеса,
Де землю м'яко, наче тінь,
Вкривають тисячі хотінь
Де люди думають грошима,
Де правило життя – "я хочу ще!",
Де помирає Істина незрима,
Де людяність впадає в урвище
Мільярди душ живуть бажанням,
Забувши геть про почуття
І світ сповняючи стражданням
Втрачають з ними сенс життя.
<br>Іван Хрущ
