Летять лелеки… вкрите небо!
Не бачив клинів таких світ!
Зустрівши їх, радіти треба,
Тривожить також цей політ.
Лелечий крик понад землею,
В нім чорно-білий помах крил,
Летять великою сім'єю!
Любов, повага до птахів.
Чарівна велич серед неба!
Довготривалий помах крил!
До них рости нам, людям,треба,
Вже зрозумів це не один.
Спішать додому, до нас з вами,
Голод і спрага дістає,
Сідають зграї між полями
Перепочити, втома є.
Неможна погляд відірвати,
Наче вітання — помах крил,
Далеку відстань ту долати
Бог помагає, дає сил.
Це, може, знак, війни не буде,
Така чисельність мир внесе,
Лелече військо серед неба
Здивує світ весь, потрясе.
25.03.2024.
У вірші “Помах крил” помилка.
Слово”не можна” — окремо!
“Не можна погляд відірвати…”
(П’ятий ст., перший рядок).
Вибачаюсь!
У вірші “Помах крил” є зміни
в останньому стовпчику.
…Це, може, знак, нам миру треба,
Така чисельність принесе,
Лелече військо серед неба
Здивує світ весь, потрясе.
Прошу вибачення!