Порожнє крісло

Стіл стоїть, і крісло порожнє,
Твій голос мовчить, як ніколи.
Я розмовляю з тінню, зітхаю в самоті,
І спогади розсипаються як попіл.
Але в серці твоє світло горить,
І в темряві я його ловлю.
Хай біль відходить, як хвиля у море,
А любов залишається назавжди.<br>silence_speaks_ua