У цім житті достатньо таємниць,
А невідомість страхом нас карає
І той, хто мимобіжний — долілиць,
Ховається, і вдосталь марить Раєм,
Шукає найпотрібніше з багатств,
У відчаї то плаче, то сміється,
І не взнає, що наднайбільший скарб,
Знайдеться там, де сховок є для серця.
Та знаю я: любов кладе дорогу,
Коли у серці полум'я ущерть:
Останній враг, над ким візьмемо гору —
Здоланна, хоч незнана нами смерть.
<br>Антон Шаталов
