Такий ти в мене молодець!
Невтомно і безупинно ти працюєш.
Неначе за свободу той борець,
Не покладаєш рук і в вус не дуєш.
Поки однолітки усі байдикують,
Твій пріоритет – робота.
Нехай, нехай вони кепкують,
Вони застрягнуть і підуть у болота.
Що? Яка ще за роботу нагорода?
Таке тобі ніхто не обіцяв.
Забув, хто виховав тебе, урода?
З нашої сім’ї ти куш урвав.
Невдячне і порочне ти ледащо,
Хоч днями і ночами ти не спиш.
Робота дисциплінує тебе хіба що,
Така умова у нас лиш.
Будь будівельник, будь таролог.
І нянькою побудь, авжеж.
Ти – не зірка і не політолог,
Ти – розмінний ресурс без меж.
Такий невдячний ти у нас,
Нічого, ще кару лютую пізнаєш,
Коли почуєш «виховання» глас.
Ми впевнені: ти не вмреш і не вмираєш.
То й що, що вже не маєш сил моралі
На друзів, спокій, покаяння?
Для тебе організували ралі!
Працювати – це ж твоє бажання.
