Осіння хризантема в осінньому саду
Так пишно зацвіла, хоч холод не осінній.
Вона ж бо знає, що її красу
Сьогодні кожен крізь дощі оцінить.
Вона ж така яскрава, пишна і багата,
Хоч рясно дощ її вже місяць поливає.
А їй то що?! Вона ж на зло розквітла.
Бо ж впевнена: її чекають
Для настрою, щоб трішки відпочити
Від тих думок, що в голові сидять…
Бо ж тільки квіти так яскраво вміють
Підняти настрій, ніби навмання…
Та й осінь вся якась така похмура,
Чи то сумна, чи ніби у сльозах.
Але через ж ті квіти, які вона дарує,
Можливо й доброю ще зробиться вона.
Ну що ж, хоч квітів нам не пожаліла,
Ну і плодів – що правда, то не гріх!
Та ще на листопад лишилася надія,
Можливо, нам тепла ще подарує він!<br>Марина Семйоник
