РушАє вдолИну стіною
Проваллям падЕ без жалЮ
Захопленням повним як груди
Сховає свій погляд в сльозу
Ногою розгОрну той спокій
ЗамОчу коліно в росу
Забуду що ранок бузковий
Не вийду на світло зі сну
Приснюся твоїми очима
Під серцем твоїм заболю
Знімію впаду очумію
Поволі зсумую і вмру
Забуду як день виглядає
Розсію надію просту
За сірим як небо сувоєм
Даю ніби повінь грозу
Повстане пісок колосковий
ПішЕвкою листя згорнЕ
Задумливо і колисково
Остання хвилина зачнЕ
Застане сухими устами
Почутий початок з’іншИть
<br>ХРЕСТОСЛОВ
