Де війна? В Україні!
Тато подруги загинув! Та й не тільки її тато —
Брат, дідусь йшли воювати,
Та й багато дуже їх, наших вірних захисників,
Які за нас життя віддали.
А ми? А ми хвилиною мовчання
Лише згадати можем їх.
А як бомбили і бомблять
Нашу рідну Україну,
І розбомбили половину…
Коли нам показували по новинам,
Як гинуть діти на очах…
Ніхто не скаже правду нам,
Як пережить це горе.
Що ж тепер робити нам?
Хто це скаже? Росіян?..
Знаю я лише одне:
Не можна нам здаватися ніколи,
І треба йти до перемоги.
І всі запам’ятають ці слова —
Щоб не було і не казали нам,
Ми будемо відстоювати права.
<br>Чала Наталія Олексіївна
