Прибулець лисий, аж побритий.
Ти вже приживсь у цьому світі.
Стомилася, ти ж ілюзорний,
В долонях знов тримаєш зорі.
А так, то ніби все, як треба,
В очах озерця, чи то небо.
І мова звична, навіть шепіт
– Перезимуєш, гордий лебідь?
Тепла не любиш, прохолоду,
Не догоджала звісно зроду
Нікому в світі, тобі мушу –
Спіймав на прив'язі мою душу.
