Обіймалися дуб і береза
На узліссі, де терен поріс,
Й озе́рце з шматочком неба,
Де гнучкий верболіз.
Уздовж сте́жки плела́ся ожина,
Тулячись сивини полині́в,
В загадковість манила долина,
І калина, і скрип ясені́в.
Шелестів вітерець дрібним листом,
Щік рум'яних калини туливсь…
Пригадалось усе, йдучи містом,
Коли вечір осінній спустивсь.
03.09.2026.
Ганна Зубко
