Вже хочу в осінь, в сирість, хмурість,
До впалих, скручених листків,
(І не каприз це, і не дурість),
І клен щоб золотом горів.
В дощах, промінні і без сонця,
Щоб сам яскравістю світив,
Стояв, дивився на віконця,
Під вітром ніжно шелестів.
Дощем вмивався серед двору,
Мовчав в тумані хмурим днем.
Приймаю все в осінню пору
Й жовто-гарячий її клен.
12.08.2026.
Ганна Зубко
