Присвята Валентині Святюк

Вона пише краще, я пишу більше.
Вона має риму, я маю душу.
То скромне дитя без афіши для світу.
Там вірш у нотатках,
Збережений не більше.
Цікава форма слова,
дивне формування.
Щось глибоке, щось смішне,
Таке тоненьке, юне, трохи неземне.
Дитячі мотиви, доросле життя.
Вона його ховає міцно,
Близько та видно для душі.
Віри у свій талант не має,
Просто береже, потайки страждає.
Я краєм вуха чула і бачила слова,
Скажу: "То гарно", дивина.
Та хто ж повірить, коли не чув,
Цікава новинА її людська мета…
<br>Тетяна Кунаш