Присв’ята О.Мацієвському

Холуй обідраний, голодний
Нащадок вічних злидарів,
Потомок "вєлікава народа"
На Воїна зброю навів.
А він стояв у весняному лісі
І гордо смерті в очі дивився
"Ну што нє боішся?".
А він боятись розлучився.
Нащадок сумнозвісної орди
Думав, що він стане на коліна,
Що, може, вмиється слізьми,
А він сказав лиш"Слава Україні! "
Він же Воїн вкраїнського війська
Йому Україна пече.
Кров тече у жилах князівська,
Козацька кров у жилах тече,
Тут козачата ростуть його діти,
За Вкраїну дід колись воював...
Там, де до життя тягнулися квіти
Вкраїнський Воїн життя своє віддав...