Розчиняєш і розтинаєш — правду і гріх,
Серед тьми, де заховав свій лик,
Де душу змінив на тінь.
Це все ілюзія, без змін і відступу.
Ти лицар без меча, маг без вогню,
Ти в світі, де час тебе оминає.
Та коли портрет зникне без жалю,
І туман все, що приховує,
Розвіє на вітру.
Спотворена реальність,
Де одні лише маски,
Де заради відчаю і краху —
Невже гріх солодкий, мов казка?
Тінь на полотні вирветься ззовні
І спалить все до тла.
Ніч безпровідна, за нею день настане прозорий,
І згадаєш, хто створив тебе —
Портрет чи твоє "я"?<br>milahvl
