Кохання знову б'є мені в висок так сильно!!!
Так міцно та потужно, як ніколи…
Без тебе знову день і час – мені насильно,
Нав'язують життя моє, до втоми.
Любов так може розривати безнадійно!
Що навіть мріяти в таке, кохана, я не мріяв,
Ти – моє щастя у житті і мабуть вірно,
Що про таке мені і вітер не навіяв…
Звідки прийшла, де ти взялась, немов поема?
Написана колись Шекспіром чи можливо Нітше…
Як я не знав, що ти моя дилема!?
В майбутньому, коли писав ці вІрші!?
Коли я мріяв, вже тоді, як було пізно…
Бо покохав тебе безумно й безнадійно!
Коли ти поглядом своїм, іноді грізно,
Заплутала в сітях своїх не вільних!<br>MARUMA
