Про любоff

Навесні мені здавалося —
Вітер пестив моє волосся,
Сонце ніжно усміхалось,
Бо коханням серце билось.
Кожна мить була безцінна,
Кожен погляд — мов весна.
І бажання бути поруч
Не згасає крізь літа.
Наше місто біля вежі
Береже свої сліди:
Наші кроки, наші мрії,
Наші щастя і жалі.
Під дощем удвох блукали,
Мріяли під деревцем…
Там народжувалась казка,
Що жила в моїм серці.
Зранку — кава, квіти, мрії,
Сміх дітей і плин життя.
Непомітно промайнула
Майже ціла путь земна.
Не повернеш вже минулого,
Час не знає каяття…
Та назавжди в серці житиме
Наша світла любоff.<br>Anastasiia Filatova