Про права наші кричите.

Про права наші кричете, про «слугу народу», хоч за пачку дєнєг можете нас продасти.
І про всі свої страсті ви просто від снасті можете не розповідати.
Якщо не кричати — не зрозуміють, це ми запам’ятали давно.
А вони й не чують, аби відвернути увагу,
увагу від зборів, які не дійшли, зі їжі, яку не знайшли,
за людей, поклавши життя, аби не загубити нас.
Ви б з радістю забули усіх, хто покинув доми через вас,
але поки картон у руці, а рушниця захищає нас,
ми будем кричати, ми будем співати, будемо йти напролом,
аби вам не прийшлось, бідним, більше йти з мільйонами в чемодані у верх.
Жінок ми на війну відправим, чоловіків — у землю,
а діти пусть біжать подалі від «сражєнія»
Лайки на вас нема, але я буду кричати.
Час ваш настане, та перемога буде страшна для вас, стаї.
Комедію будете крутити про єбонітові палочки,
та щоб вам писок набили за тих людей, що постраждали.
Мімі