Я шлях свій шукав у пітьми
Я виріс там де не можно було бути слабким
Я вірив, що пацани- це назавжди
Але прийшов чотирнадцятий-
Брехня, біль, війна і журба,
Хаос і стрільба,
І ті, котрі в груди себе били
Що вони за мене в могилу
Зразу сказали, що мені тут не місце
Що "укропам только смерть"
Я взяв валізу і пішов
До тебе Одеса,
Ти прийняла мене,
Ти надихала, і спокій давала
Моє крижане серце тануло
І серед всіх невзгод
Я побачив, людину, яка на коліна вставала
І таким чином Бога прославляла
І перед Ним чоло схиляла
Бо Віра – це скарб, який не віднять
Бо Віра – це дисципліна
Це – доказ, що ти не худоба.
Це світло, яке не підірвуть ракети,
Це світло, яке не загасять шахеди
Я бачив пітьму і бачив печаль —
Тепер моє серце- це крижана сталь,
Мій шлях — це молитва,
Мій шлях- це Іслам.
Я бачив кінець…Та Аллах мене врятував
І прямий шлях мені показав<br>Іван Геннадійович Юрченко
Новинки
Прямий шлях
Автор:
Іван Геннадійович Юрченко
Поділитись
