Лети, пташеня, вилітай.
За далекі межі своєї голови,
За ці паскудні річки,
За далекі порти.
Забувай мене.
Забувай його.
Тільки я прошу тебе:
Забувай!
Не мучай мене цим,
Тим, що ти звеш коханням
Пташеня, почекай до весни,
Можливо, сонце загоїть ці рани
Він не просив тебе йти,
Але я тебе благаю:
Збери всі речі, купи квиток,
Підкори цей світ незнаний.
Ми з тобою приречені, так.
Ти ж одна здатна цей світ зламати.
Спокушай їх, бий, рвися на волю.
Ти завжди була єдина така у своєму роді.
Але тільки забудь мене, я тебе благаю.
Пали, ненавидь, роби, що хочеш.
Я просто хочу знати, що у тебе вийшло.
Я просто хочу чути твоє ім’я на наших дурних магнітофонах.
<br>Влада
