В усі берези закохаюсь мовчки,
В осінніх кленів,
в осінь саму теж,
У бур'яни в долинах і горбочки,
В напівпусті городи поміж меж.
Як кошеня, погладити б рукою,
Руку ж її — до себе на плече,
Я біля тебе, осене, постОю,
Не холодно де, а ні гарячЕ.
Дозволю вітру глянути у очі,
Сльозі скотитись по моїй щоці,
Хоча давно вони вже не дівочі,
Але усе ж такі ще молодці.
Твій листопАд на сОбі упіймаю,
Пучок калини стиглої нарву,
Піду з тобою, осене, до гаю,
У іншу пору я туди не йду.
31.08.2025.
Ганна Зубко
