Під синім небом хвиля грала,
Сріблився в променях пісок,
Верба все листям устеляла
Широку стежку, де горбок.
Той горб — маяк понад рікою,
За нею дивиться здаля,
Там не буває хвиль горою,
Повільна, тиха течія.
На тім горбі думки плелИся,
Тулився вітер, обіймав,
Злітались мрії — не збулИся,
Забрав час, наче обікрав.
Пройшли, минули ті всі рОки,
Все річка тягнеться здаля,
Там залишився біль мій, спокій,
Лишилась молодість моя.
10.08.2025.
Ганна Зубко
