Гілка з дерева впала,
Істоту вона вбити ж мала.
Крига під вагою тріщить,
Іншу істоту бажає згубить.
Небо блискавку всім посилає,
Створіння небесні вбиває.
Дощ заливає землю,
І я вже геть не живу.
Все віддає післясмак:
Гіркий, самотній, а може, квітучий.
Такий гарний, як троянда чи мак,
А може, й дуже пекучий.<br>Марчик Перший
